ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА Корисні посилання
.jpg)
.jpg)
Як спілкуватися правильно: книги, які допоможуть у комунікації з людьми, що вас оточують
Багато в чому наш емоційний стан, настрій, внутрішній ресурс, те, як ми поводимось і які рішення приймаємо, залежить від комунікації. Уміння правильно будувати розмову, розуміти, що означають жести, тон та міміка співрозмовника, знання, коли краще промовчати, а коли, навпаки, наполягти на своїй думці. Це ті, часто непомітні базові речі, які суттєво впливають на нашу поведінку, емоційний стан та якість життя загалом.
Ловіть добірку книг, в яких ви знайдете багато корисних порад, практичних випадків, наукових фактів і рекомендацій про те, як краще комунікувати з людьми.
📖*Карнегі Д. «Як набувати друзів і завойовувати увагу людей»*. Книга про базові принципи комунікації та взагалі розуміння того, як будується взаємодія між людьми.
📖*Шостром Е. «Анти-Карнегі або Людина-маніпулятор».* Прекрасна книга в гуманістичному стилі, яку бажано читати перед тим, як брати до рук будь-яку книгу про ефективне спілкування. Це свого роду профілактичне щеплення від успішного успіху, досягнення і маніпуляцій. ⠀
📖*Піз А. «Мова рухів тіла».* Книга про важливість невербального спілкування. Як зрозуміти, що означають хаотичні рухи співрозмовника? Дуже цікаво та пізнавально.
📖*Сатир У. «Комунікація у психотерапії».* Комунікація сприймається не як засіб досягнення мети, а спосіб зрозуміти одне одного і бути ближче. У книзі знайдете багато вправ та завдань, які можна застосовувати на практиці.
📖*Роджерс К. «Становлення особистості: погляд на психотерапію»*. Ця книга більше про те, як задля очікувань не втратити себе. І в цьому важлива роль належить саме комунікації.
📖*Гоулман Д. «Емоційний інтелект».* Must read як для тих, хто хоче розібратися в комунікації, так і для тих, хто просто хоче бути в курсі трендових тем для розмови.
📖*Готтман Дж. «Емоційний інтелект дитини».* Книжка насправді більше про емоційний інтелект дорослого, і буде суперкорисною для батьків. ⠀
📖*Зімбардо Ф. «Як подолати сором'язливість».* Сором’язливість заважає багатьом жити на повну. Книга базується на наукових даних, наповнена статистикою, аналізом та практичними рекомендаціями.
📖*Гоулстон М. «Я чую вас наскрізь».* У цій книзі ви знайдете багато інформації про рептильний мозок і про роботу із запереченнями. ⠀
📖*Роудз М. «Як розмовляти з ким завгодно».* про страх спілкування та те, як його подолати.
*Як навчитися домовлятися, коли конфлікт неминучий*
Конфлікт – це не смерч і не хаос, а структуроване явище. Досить передбачуване і кероване. В міжособистісному конфлікті не може бути переможця.
Але й уникати конфлікту, час якого настав, теж небезпечно. Тому вміти конфліктувати – це мистецтво, якому варто вчитися. Не уникати суперечки, не нападати і не захищатися, а поводитися в конфлікті психологічно грамотно.
🔸Правило 1. Дайте опоненту висловитися, не перебиваючи його при цьому. Іноді для вирішення конфлікту цього буває достатньо.
🔸Правило 2. Показуйте опоненту щирий інтерес до того, що він каже. Не в суперечках народжується істина, а в дискусіях. А для цього потрібно дозволити людині висловити свою позицію.
🔸Правило 3. Завжди залишайте можливість опоненту зберегти обличчя. Навіть якщо він на всі 100% помиляється, ніколи не вказуйте на це прямо.
🔸Правило 4. Демонструйте повагу до опонента. Для цього достатньо стежити за своїми інтонаціями та не допускати жодних різких висловлювань.
🔸Правило 5. Залишайтеся відкритим і чесним. Натяки та недомовки лише посилюють конфлікт.
🔸Правило 6. Не шукайте винних. Звинувачення на адресу опонента – це найкращий спосіб влаштувати затяжний конфлікт без шансу його вирішити.
🔸Правило 7. Допускайте, що і ви можете бути неправі. Визнайте це щиро, якщо аргументи опонента розумні й очевидні. Зробити це буває найтяжче, але людина, яка вміє просити вибачення, – сильна людина.
*Як допомогти дитині впоратися зі стресом та тривогою*
Дорослі — важливе джерело захисту та емоційної підтримки дітей.
Як ми можемо допомогти дітям упоратися зі стресом і тривогою, особливо в умовах війни:
✅ Бути поруч, обійняти, почитати разом, розуміти, коли дитині потрібна ваша присутність, а коли вона хоче побути наодинці.
✅ Бути прикладом і вміти самому давати собі раду. Ділитися з ними тим, що нам допомагає долати стрес та тривогу. Пояснювати. Діти наслідують наші поведінкові реакції, тому те, як ми реагуємо на стрес і вміємо його долати, — важливо.
✅ Спілкуватися, допомагати їм розуміти, що відбувається. Говорити з повагою до їхнього внутрішнього бажання і потреби розуміти. Слухати те, що вони говорять, і те, про що вони мовчать. Бути чесними з ними, не давати порожніх обіцянок.
✅ Задіювати дитину де це можливо. Корисна діяльність зосереджує увагу, допомагає інтегрувати енергію стресу. Виконайте разом якусь домашню роботу, попросіть дитину допомогти вам купити продукти або приготувати обід тощо.
✅ Сприяти відновленню сил. Війна — тривале випробування, яке забирає багато енергії, тому дітям важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють їхні сили.
Не забувайте: щоб допомогти дітям, ми маємо турбуватися про себе. Якщо у вас немає змоги впоратись із внутрішнім станом, ви не можете нормально функціонувати або щось вас лякає у своїх відчуттях чи поведінці — не потрібно терпіти. Звертайтеся до психолога по допомогу.
*Як керувати негативними емоціями: поради та практики*
Значна частина життєвих проблем має безпосередній зв’язок із невмінням контролювати свої негативні емоції. Відчуття негативних емоцій, як от гніву, тривоги, суму, протягом тривалого часу може реально погіршити наше здоров’я та якість життя.
Однак негативні емоції — це не зло. Це всього лише психофізіологічна реакція організму, який таким способом сигналізує нам про проблему.
Коли ми переживаємо раптову втрату, шок, невдачу, ніколи не потрібно придушувати свій емоційний стан. Чим сильнішими будуть емоції, які ми відчуваємо, тим більше уваги ми будемо звертати на те, що їх викликає.
Саморегуляція психоемоційного стану
Уміння регулювати свої емоції — це важлива навичка. Процес її набуття умовно можна розділити на такі етапи:
🔹помітити, що відчуваєш якусь емоцію;
🔹визначити та назвати емоцію;
🔹спробувати прийняти її та не намагатись одразу її позбутися;
🔹якнайкраще вивчити її;
🔹спробувати відділитися від емоції;
🔹опанувати навички керування емоцією.
*Що робити при появі негативної емоції*
1️⃣ Сконцентруйтеся на диханні — під час роздратування дихайте повільно та глибоко. Це допоможе досягти спокійного та гармонійного стану.
2️⃣ Збільшіть фізичне навантаження — чим інтенсивнішим воно буде, тим швидше відбудеться перехід від негативних думок до концентрації на тому, що відбувається.
3️⃣ Зосередьтеся на реалізації побутових та робочих завдань — повсякденні справи допоможуть відволіктися від проблем і переосмислити те, що відбулося.
4️⃣ Гумор — найкращі ліки. Спробуйте перевести все в жарт. Це допоможе заспокоїтися та розрядити обстановку.
Дотримуючись таких нескладних рекомендацій, ви навчитеся керувати власними емоціями. Це значно спростить вам життя і головне — наповнить його спокоєм і позитивом.
*🔥Як розпізнати професійне вигорання та попередити його?*
Для багатьох з нас понеділок – складний день, і ми з нетерпінням чекаємо на вихідні. Але це – ще не ознака професійного вигорання.
Тоді як до основних симптомів вигорання на роботі належать:
📍Втрата ентузіазму.
📍Збільшення кількості помилок та падіння якості роботи.
📍Страх перед нововведеннями.
📍Песимістичні настрої щодо власної діяльності та роботи компанії в цілому.
📍Втрата відчуття сенсу роботи, яку ви виконуєте.
📍Зменшення соціальних контактів на роботі.
📍Дратівливість.
📍Хронічна втома.
У сукупності такі емоційні стани майже неминуче призводять до звільнення. Та чи є спосіб запобігти вигоранню на роботі?
✅ Знайдіть спосіб емоційної розрядки від складних переживань на роботі. Наприклад, за допомогою техніки виписування негативу на папері або «змивання» поганих емоцій з рук під струменем води.
✅ Активний спосіб життя та спорт – є профілактикою роздратованості та хронічної втоми.
✅ Підвищуйте власну планку. Відчуття прогресу в кар'єрі важливе для того, щоб уникнути вигорання.
✅ Проведіть за можливості чітку межу між робочим часом та особистим життям. Інакше це призводить до відчуття, що робота поглинає увесь ваш час.
✅ Відзначайте кожне своє досягнення за методом «маленьких кроків». Це додасть впевненості та забезпечить відчуття постійного прогресу.
*10 кроків, які допоможуть розвинути стресостійкість*
Усім нам дуже важливо дбати про себе. Особливо в непрості часи, які ми переживаємо сьогодні. Американські вчені сформулювали практичні поради, які допоможуть кожному знайти сили для того, щоб пройти через складні життєві обставини.
1️⃣ Турбуйтеся про тіло та дух. Обов'язково знаходьте час та можливості для відновлення.
2️⃣ Уникайте розгляду кризової ситуації як проблеми, яку неможливо вирішити.
3️⃣ Прийміть життєві обставини, які неможливо змінити.
4️⃣ Плануйте. Ставте цілі та досягайте їх.
5️⃣ Формуйте позитивний світогляд. Йдеться про усвідомлений вибір фокусуватися на зростанні та фіксації хорошого в житті, вірі у краще тощо.
6️⃣ Навчайтесь у минулого. Не все, що відбувається, – на краще, проте ми можемо взяти краще з усього, що відбувається.
7️⃣ Шукайте можливості для самопізнання після пережитої кризи.
8️⃣ Розвивайте впевненість у собі.
9️⃣ Підтримуйте та зміцнюйте стосунки з іншими людьми. Обирайте тих людей, які сприяють вашому зростанню та розвитку.
🔟 Будьте готові до рішучих дій.
Важливо усвідомити: ці кроки будуть ефективними лише в разі дотримання фундаментальних правил ⬇️
Правило реальності. Бажання втекти від жахливої правди є природним. Проте, поки не виникне повне усвідомлення того, що все, що відбувається, – дійсно є, робити подальші кроки – марна справа.
Правило часу. Знаходьте час на те, щоб працювати над собою. Спробуйте позбавитись упередження щодо того, що часу мало. Насправді часу дуже багато.
Правило трансформації. Дозвольте собі обрати зміни. Концентруйтеся на вирішенні проблеми, а не на проблемі. Знайдіть людину, яка вам буде допомагати на цьому шляху (за потреби). Зберігайте віру в те, що все буде саме так, як ви бажаєте.
Поради від психолога
Висипайтеся. Ви повинні спати щонайменше 8 годин на добу. ...
Полюбіть списки та плани. ...
Творіть добро. ...
Відпускайте негатив зі свого життя. ...
Ніколи і нікому не заздріть. ...
Припиніть сперечатися. ...
Не забувайте нагороджувати себе за успіхи. ...
Правильно харчуйтесь.
*Як підтримати та заспокоїти близьких?*
🟢 Дозвольте близьким прожити емоції, що їх тривожать
Часто такі фрази, як «не хвилюйся», «заспокойся», «не бійся» – мають зворотний ефект. Людина навпаки замикається в собі та почувається ще гірше. Тому дайте можливість прожити негативні емоції та проговорити їх. У цей період будьте просто поруч, вислухайте людину.
🚫 Не завжди пошук позитиву – це вдала ідея
Мислити позитивно – корисна життєва установка. Та не завжди вона буває доречною. Коли людина страждає або переживає трагічні події, заклики побачити в цьому щось позитивне навпаки можуть призвести до агресії. Не знецінюйте чужий біль, а натомість висловіть щиру підтримку та співчуття: «це дійсно дуже сумно», «ти дійсно втомився», «не уявляю, як тобі боляче», «я співчуваю тобі».
✅ Допоможіть людині повернутися до нормального режиму
Запропонуйте виконувати разом прості побутові справи: приготувати обід, одягтися, піти по продукти, на прогулянку, поприбирати, випити чаю.
*Поради для ефективної роботи віддалено. Як залишатися зібраним?*
Раніше, ще до введення карантинних обмежень, можливість працювати з дому видавалася мрією. Але на практиці, коли дистанційно доводиться працювати кілька місяців або років, люди помічають зворотний бік медалі. Постійна виснаженість, зниження продуктивності та посилена тривожність. Як впоратися з цими проблемами та що лежить в їхній основі?
🔸*Багатозадачність*. Хаотичне поєднання побутових справ із роботою може призводити до підняття рівня стресу та втрати ефективності в усіх сферах життя одночасно. Намагайтеся дотримуватись розпорядку дня – чітко розділіть добу на ті години, коли ви займаєтеся побутом, шкільними або професійними завданнями та особистим життям.
🔸*Дотримуйтеся ранкової рутини.* Миття голови, чистий одяг – елементарні дії, які допоможуть підготуватися до початку робочого дня та почуватися зібраним.
🔸*Уникайте «подразників», які відволікають та забирають ваш час.* Соціальні мережі, сторонні телефонні розмови, постійні перекуси, бажання переставити диван, що виникло зненацька. Усі ці дрібниці забирають значно більше енергії та часу, ніж здається.
🔸*Не забувайте про відпочинок.* Попри віддалений формат навчання або роботи, у вас мають бути перерви. Як і в умовах навчання в школі або роботи в офісі. Не забувайте про це та час від часу робіть короткий тайм-аут.
Як розвинути інтелект?
Ми народжуємося для того, щоб удосконалювати самих себе і не має значення, які у вас початкові дані – все можна довести до досконалості. Ваш мозок пластичний і здатний фізично змінюватись в залежності від того, що ви робите. І навіть найкмітливішій людині є чого прагнути. Тому не гайте часу даремно.
📍Спілкуйтеся, відповідаючи на складні питання.
📍 Не йдіть легким шляхом.
📍 Читайте хоча б одну серйозну книгу на тиждень.
Як перестати бачити війну у снах?
Війна зачепила усіх, і ми не можемо не бачити її уві сні — вона стала частиною нашого життя. Наш мозок банально не може ігнорувати таку масштабну тривогу.
Коли ми засинаємо, відчуваємо, як думки починають сплутуватись, одні образи непомітно перетворюються на інші. Для багатьох з нас – це картинки війни.
Поки що ми не можемо викреслити війну зі свого життя, але можемо намагатись зробити все, щоб сон став нашим надійним прихистком від тривог.
Насамперед слід дотримуватися загальних рекомендацій для покращення якості сну:
🔹провітрювання кімнати
🔹фізична активність протягом дня
🔹комфортна температура
🔹відмова від гаджетів за годину до сну
🔹якщо наснився жах, важливо зрозуміти, що він закінчився: випити води, обійняти того, с ким спиш.
🔹дієвим методом буде придумати альтернативний щасливий кінець історії та повторювати його впродовж дня. Це повинно згасити негативний вплив сновидіння і встановити нові асоціації.
«Я роблю недостатньо»: як перестати «гризти» себе
За останній час майже кожен стикався із цим внутрішнім звинуваченням. І це не залежить від того, наскільки багато робиш зараз. Що стоїть за цим звинуваченням?
Це – почуття провини, причому токсичної. Воно починає зсередини з’їдати, раз за разом опускаючи нас з головою у власну «недостатність»:
🔻 «он там люди, як люди – активні, працюють з ранку до ночі, а я і з ліжка встати не можу»,
🔻 «ось ці хлопці та дівчата на передовій, от вони молодці, а з мене яка користь тут?»,
🔻 «так, я щось роблю, але міг/могла б значно більше».
Знайомо?
З одного боку почуття провини може стимулювати не зупинятися і робити ще більше, ніж ми робимо. Допомагає вижити, об’єднуватися і підтримувати один одного. З іншого – воно навпаки може нас зупиняти, зводячи до стану фрустрації. Замість підйому і мотивації рухатись, ми втрачаємо енергію, бажання щось робити.
Як бути із цим?
➡️ Зупиняйтесь і помічайте, що відбувається всередині.
➡️ Запитуйте себе: які факти підтверджують, що я дійсно винен?
➡️ А які є факти того, що я не винен?
➡️ На що я дійсно маю вплив зараз, а на що - ні?
➡️ Перерахуйте, а краще запишіть те, що вже зробили. Перш за все для себе і своїх рідних.
➡️ Дайте собі відповідь на запитання: якби мій друг або подруга відчували таку ж провину, щоб ти міг їм сказати?
Ви вціліли, змогли зберегти своє життя і здоров’я – це вже велике досягнення сьогодні! Допомогли іншому в чомусь – прекрасно!
Високі стандарти та постійне бажання вдосконалюватись – хіба це погано?
Звісно, ні. Саме цього вчать нас десятки книжок про мотивацію. Але за певних умов, прагнення ідеалу призводить до зворотного результату. Розчарування, відсутність мотивації. Як вгамувати внутрішнього критика?
✅ Позбутись «чорно-білих» суджень
Окрема невдача – ще не робить вас поганою людиною, не професійною або не ефективною. Це лише частина нашого життя.
✅ Навчіться бути собі адвокатом
Уявіть, що не ви, а інша людина починає мучити себе за те, що в умовах повномасштабної війни, постійного стресу та щоденної загрози життю «не достатньо ефективна». Або відчуває апатію. Очевидно, для такого емоційного стану є об'єктивні причини. У вас вони також є.
✅ Женіть почуття провини та сорому
Прояви слабкості – це нормально. Вони не мають бути підставою для сорому та ненависті до себе. Зробіть висновки й просто рухайтесь далі.
✅ Уникайте нечесних порівнянь
Порівняння з іншими – здебільшого деструктивна практика. Особливо, коли ви знаєте лише «публічний» образ людини, як от в соцмережах. Усі допускають помилки, в усіх трапляються невдачі, в усіх бувають погані дні. Тому не варто ідеалізувати інших. Ідентичних історій успіху не існує – зосередьтесь на власній.
Усі ми знаємо про користь читання. Але як не просто навчити дитину читати, але й прищепити їй любов до читання? Адже сьогодні книжкам доводиться конкурувати з гаджетами та соціальними мережами 📲🤔
Тому зібрали для вас чекліст з порадами, які допоможуть заохотити дітей до читання 📚🙇
Чому нам буває складно довіряти людям?
Довіра – це базова властивість людської психіки, яка полягає в нашій здатності почуватися безпечно у взаємодії з іншими людьми. Це нормально, якщо з дитинства ви обережно ставитеся до інших – здатність довіряти в кожної людини розвинена по-різному. Сьогодні йтиметься про випадки, коли ми раптово втрачаємо довіру до світу. У чому можуть бути причини та як їх подолати?
📍*Аналіз минулого.* Розгляньте свій минулий досвід, щоб зрозуміти корені проблеми. Чи були в минулому події, які зіпсували вашу довіру до інших? Важливо розуміти, як ваші досвіди впливають на ваше ставлення до інших. Спробуйте відстежувати моменти, коли ви відчуваєте недовіру, та рефлектувати над причинами таких відчуттів.
📍*Поступова довіра*. Спробуйте надавати довіру іншим поступово, починаючи з маленьких кроків. Це може бути довіра до знайомих у маленьких речах, а потім, з часом, розширення меж довіри.
📍*Розвиток навичок спілкування.* Важливо вчитися відкрито спілкуватис
Як розпізнати депресію в себе чи близьких?
За даними ВООЗ, на депресію страждає майже 280 мільйонів людей по всьому світу. Сьогодні це особливо гостра проблема для українців — кожен із нас відчуває неймовірну психологічну напругу, на яку наша психіка реагує по-різному.
Якщо ви помічаєте, що колись весела та легка у спілкуванні людина віддаляється, уникає зустрічей чи говорить про відсутність сенсу життя, прислухайтеся до неї, приділіть увагу. Можливо, вона страждає від депресії.
Депресивний епізод характеризується пригніченим станом майже кожного дня протягом щонайменше двох тижнів.
Основні симптоми депресії:
📍Пригнічений настрій
📍Відчуття хронічної втоми
📍Агедонія (нічого не приносить задоволення)
📍Труднощі з концентрацією уваги та пам’яттю
📍Бажання ізоляції, обмеження соціальних контактів
📍Втрата інтересу до життя, особливо майбутнього
📍Можуть бути порушення сну та апетиту
Також під час депресії можуть бути думки про суїцид, навіть суїцидальні спроби.
Депресія дуже підступна хвороба. Вам може здаватися, що з людиною все гаразд, а насправді вона переживає нестерпний біль.
Якщо ви чи ваша близька людина знаходитесь у такому важкому стані — не нехтуйте. Бо такий стан сам собою майже ніколи не проходить — звертайтеся по допомогу до фахівців.
Що потрібно знати про тривогу?
Тривога — це стан, який можна описати як стан хвилювання, стурбованості, внутрішньої метушні, безпорадності, збентеження, непорозуміння, внутрішньої напруги.
Також тривога може супроводжуватися тілесними відчуттями, неприємними фізичними симптомами, купою зациклених думок тощо.
Тривога буває:
◽️фонова (постійна «база», з якою ми живемо та яка нам навіть необхідна, щоб позначати сигнали навколишнього середовища як небезпечні або безпечні);
◽️ситуаційна (пік чи потенціал дії, раптовий різкий підйом рівня тривоги — наприклад, так буває при панічній атаці).
Що бажано не використовувати при тривозі:
1️⃣ Алкоголь. Тому що він ніби знімає напругу «в моменті», але при тривалому прийомі підвищує тривожність та депресивні симптоми, зневоднює організм. Можна одноразово, якщо сильно трусить, зовсім трішки.
2️⃣ Вживання солодкої їжі та напоїв. Може сформуватися цикл заміщення тривоги саме їжею. Солодке — це високий рівень глюкози у крові. У деяких людей це призводить до підвищення рівня гормонів, пов’язаних зі стресом. Солодощі особливо збуджують дітей, тому вживати їх малечі при тривозі не варто.
3️⃣ Психоактивні речовини та надлишкове вживання стимуляторів. І кава, і чай — це енергетики. Їх надлишкове вживання призводить до надлишкового виділення нейромедіаторів, пов’язаних зі стресом. Тому тривожним особам краще такі напої взагалі не вживати. Можна або вранці, або коли потрібно простимулювати себе. Але не зловживайте.
4️⃣ Постійне зациклення та відслідковування новин. Це одна з ключових проблем сучасності.
❗️Пам'ятайте: краще не фокусуватися на тому, на що ми не можемо вплинути безпосередньо. Бо відчуття власного безсилля та спостереження за панікою інших дуже підсилює нашу власну тривожність.
Поради для батьків та педагогічних працівників.
Як реагувати на випадок булінгу?
Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і вчителів) на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:
- негайно втручайтесь та зупиняйте насилля - булінг не можна ігнорувати;
- зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно
говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах;
- уникайте слів жертва чи агресор - це призводить до стигматизації;
- не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви;
- пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити;
- не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію;
- допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому
безпечно;
- спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми;
- заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси та хобі можуть допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу;
- показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.
Попри виклики великої війни за підсумками основної та додаткових сесій НМТ-2023 свої результати отримали близько 270 тис. абітурієнтів 💪🎓
🤔 Тож як це – закінчувати школу, складати НМТ і вступати в університет без світла, дистанційно, в укритті під звуки сирен та вибухів?
Ми попросили поділитися своїм досвідом цьогорічних випускників 👉 тут
Як допомогти дитині відновити почуття безпеки?
Війна і загалом будь-які глобальні зміни провокують у дитини відчуття безладу, внутрішнього хаосу. Тому важливо навчити дитину методів саморегуляції, які допоможуть впоратися зі станом, коли дуже складно всередині й дитина не розуміє, що відбувається.
📍Створіть безпечний простір, безпечне місце для дитини: можна зробити невелику халабуду, щоб дитина там могла ховатися від цього почуття.
📍Запропонуйте разом надути повітряні кульки – це один із різновидів дихальних вправ. Вони допоможуть зняти тілесну напругу.
📍Подаруйте іграшку, яка б для дитини символізувала підтримку рідних і близьких.
📍Можете запропонувати дитині ігри з використанням льоду. Наприклад, заморозити якісь невеликі гумові іграшки в місткості з водою, і потім дитина їх «видобуває». Такі ігри дуже допомагають дитині зрозуміти, що з будь-яким станом, який є всередині, ми здатні впоратися й здатні на нього впливати.
❓Як звільнитися від внутрішнього гніву
Страх, агресія та гнів – поширені емоції, які люди переживають під час війни. Відчуття несправедливості та болю. З часом їх стає все складніше контролювати.
Як допомогти собі звільнитися від важких емоцій? Всеукраїнська програма ментального здоров’я пропонує ефективну вправу під назвою «Сокира».
Що потрібно робити?
📍Станьте прямо, витягніть руки вперед та складіть їх разом перед собою долоня до долоні, ніби «сокиру»
📍Зробіть замах аж за голову та глибоко вдихніть
📍На видиху різко «розрубайте» повітря перед собою
Вправу потрібно повторювати доти, поки не відчуєте полегшення та розслаблення в тілі. І головне пам'ятайте: усі наші емоції, зокрема й деструктивні, зараз це нормально. Адже українці перебувають в умовах постійного стресу, і наше тіло це відчуває.
Як розвинути інтелект?
Ми народжуємося для того, щоб удосконалювати самих себе і не має значення, які у вас початкові дані – все можна довести до досконалості. Ваш мозок пластичний і здатний фізично змінюватись в залежності від того, що ви робите. І навіть найкмітливішій людині є чого прагнути. Тому не гайте часу даремно.
📍Спілкуйтеся, відповідаючи на складні питання.
📍 Не йдіть легким шляхом.
📍 Читайте хоча б одну серйозну книгу на тиждень.
Як ефективно організувати навчальний процес у дистанційному чи змішаному форматах? Які інструменти обрати? 💡🤔Тепер ви можете отримати відповіді на ці питання, пройшовши онлайн-курс «ДІЗНайся: про дистанційне і змішане навчання» 🙌Навчальна програма розроблена українськими та закордонними експертами для вчителів 1-11 класів усіх освітніх галузей. Курс дозволяє створити своєрідний конструктор уроку для вчителів, який складається з певних пазлів 🤩Тож переходьте за посиланням, реєструйтеся та отримуйте нові знання, які вже у новому році зможете використати у класі 👉 https://bit.ly/3RfzaDK📌 Курс створений громадською спілкою «Освіторія» спільно з Міністерством освіти і науки України за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні та за кошти Глобального партнерства заради освіти (GPE).
Все сама, або можу, роблю, тягну
Мити підлогу вночі, коли вся сім’я спить; тягнути сумки з магазину, коли чоловік та дорослий син спокійно вдома дивляться телевізор; сплачувати кредит, котрий ви взяли задля допомоги дорослим дітям, щоб купити автівку, житло, або на ремонт...
Іноді людина намагається рятувати всіх навколо себе, включно з колегами на роботі, рідними, найкращою подругою, чоловіком-алкоголіком. Роль доброї феї якийсь короткий час може приносити задоволення, але з часом вона стає тягарем і може принести відчуття невизнаності та того, що вашу допомогу не цінують. Також подібна поведінка робить оточення безпорадним, залежним, інфантильним, не пристосованим до життя.
Є фактори, що формують у людині сценарій поведінки, в якій її власні потреби завжди перебувають на другому плані.
Ось кілька можливих причин:
🔸 Низька самооцінка: людина може думати, що це єдиний шлях бути цінною або визнаною.
🔸 Соціокультурний тиск: на людину можуть впливати стереотипи, наприклад, щодо "жіночих обов’язків".
🔸 Сімейний досвід: виховання в сім’ї, де любов виявлялася лише в разі виконання конкретної справи чи завдання.
🔸 Необхідність контролю: хтось бере на себе велике навантаження, вірячи, що це забезпечить кращі результати та допоможе уникнути проблем.
Що робити? Почніть із запитань до себе:
✅Чи важко мені?
✅Чи роблю я більше своїх сил, чекаючи, що хтось врятує мене?
✅Чи вмію делегувати обов’язки оточенню?
✅Чи можу я просити про допомогу?
✅Чи не намагаюся я робити за близьких те, що вони можуть зробити самі?
✅Чи дозволяю іншим брати участь у розв’язанні поточних завдань і проблем?
Поради:
🔸 Збалансуйте роботу, сім’ю, відпочинок, власні потреби та інтереси.
🔸 Слідкуйте за часом, котрий ви приділяєте собі й оточенню.
🔸 Навчіться чітко формулювати й висловлювати свої почуття, думки та потреби.
🔸 Працюйте над самооцінкою і встановленням особистих кордонів.
🔸 Зверніться до психолога/психотерапевта.
І головне, прийміть той факт, що ви не повинні все робити самостійно, адже це стає тягарем особисто для вас і не приносить користі вашим близьким.
Як впоратися із втратою дому? Поради психотерапевта
Мільйони українців вимушено покинули домівки через війну. Усім їм психологічно важко впоратися з тимчасовою втратою дому. Найважче тим, кому немає куди повертатися, бо дім знищили.
Залежно від індивідуальних особливостей людина може переживати гостру реакцію (сильні емоційні стани: тривога, смуток, злість, безнадія) на втрату і негостру (емоції та почуття, з якими людина може впоратися самостійно).
Переживання втрати – не пасивний процес. І дорога переживання долається легко, якщо немає перешкод.
Перешкодами можуть бути:
✅ Псевдооптимізм («все буде добре»). Таке переконання нереалістичне. Ніхто не знає, що точно станеться в майбутньому. Також це не дозволяє адаптуватися й щось робити: мовляв, все буде добре само собою.
✅ Застрягання думками у втраті та румінація. Людина дуже часто прокручує в думках спогади про попереднє житло і не живе в реальності.
✅ Блокування емоцій та уникнення розмов про втрату. Усі емоції потрібно прожити, щоб прийняти реальність такою, якою вона є.
✅ Cпостерігання за лідерами думок, з якими не знайомі в реальності. Тобто віра в те, що публічним людям варто довіряти, коли вони кажуть, що війна скоро закінчиться. Це дає фальшиву надію, що спричиняє «завмирання». Людина сидить, нічого не робить і чекає на кінець, сподіваючись, що все буде, як раніше.
Полегшити сприйняття втрати може модель переживання
🔺Потрібно визнати реальність, а не заперечувати. Не втікати від думок та розмов про втрату житла. Не блокувати емоції, які виникають.
🔺Виділити певний час та місце на переживання емоцій.
🔺Можна поплакати в безпечному місці стільки часу, скільки ви собі на це виділили.
🔺Далі почніть з елементарного – відновлення своєї рутини (пити каву, готувати їсти, проводити час із близькими, дотримуватися режиму сну тощо). Пізніше, коли з’явиться більше сил, можете збільшувати завдання та починати шукати краще житло, роботу.
🔺Усвідомте свої цінності: «Що для мене цінно в житті? Як це можна реалізувати?». Зрозумійте свої матеріальні та соціальні ресурси і з огляду на це реорганізуйте життя.
🔺Важливо мати проактивну позицію: просити про допомогу, знайомитися з людьми, підтримувати спілкування з рідними та друзями, вірити в себе. Звісно, якщо бачите, що без допомоги не обійтися, зверніться до психолога або психотерапевта і не бійтеся просити про підтримку друзів і рідних.
Втрати – частина нашого життя, але це не означає, що ми не маємо відчувати через них смуток. Важливо дозволити собі відчувати все й повільно знайти та облаштувати нове місце проживання так, щоб було комфортно, наскільки це можливо у ваших умовах.
Як впоратися з тривогою, яка не зникає?
Тривога — це відчуття неспокою, внутрішньої напруги, хвилювання чи страху, яке може бути легким або сильним. Це реакція організму на стрес або невизначеність, часто супроводжується фізіологічними проявами, такими як прискорене серцебиття, підвищення артеріального тиску та напруження м'язів.
Кожен відчуває тривогу в якийсь момент свого життя. Наприклад, під час співбесіди.
Але невпинна тривога може бути виснажливою, яку б форму вона не прийняла: жахливе занепокоєння, задушливе відчуття паніки, страх перед соціальними ситуаціями тощо.
Деяким людям важко контролювати свої хвилювання, і це часто може впливати на їхнє повсякденне життя.
Що ви можете зробити, коли тривога просто не зникає?
Спробуйте випробувати такі п'ять підходів і визначте, які з них будуть для вас ефективні:
🔸 Запросіть тривогу в себе
Опір тривозі не тільки не зникає, але й посилює її. Дайте їй зрозуміти, що вона може залишатися скільки завгодно, а тим часом ви подбаєте про інші справи.
🔸 Пірніть у своє тіло
Тривога часто вбивається вам у голову і від’єднує вас від фізичного тіла. У результаті тривога все більше й більше захоплює вашу увагу та енергію. Сконцентруйтеся на тому, що відбувається у вашому тілі. Зробіть кілька легких вдихів, коли помітите будь-які відчуття — жар, холод, тяжкість, напругу.
🔸 Прислухайтеся до себе
Тривога — це сигнал, а сигнали призначені для того, щоб привернути вашу увагу. Замисліться, що ваш розум, позасвідоме і тіло можуть намагатися вам сказати.
🔸 Почніть діяти
Перемістіть свою увагу з фіксації того, що ви відчуваєте, на виконання завдання, яке потребує вашої уваги.
🔸 Поставте під сумнів свої припущення
Щоб знайти спокій, коли ви хвилюєтеся, часто потрібно помиритися з тривогою. Коли ви запитуєте, чому тривога не зникає, нагадайте собі, що, можливо, це непотрібно. Можливо, це не ваша робота — усувати тривогу. Можливо, це нормально хвилюватися.
Попри те, що почуття відіграють важливу роль у нашому житті, вони не є основним показником успішного життя. Натомість зосередьте свою енергію на тому, що приносить реальну цінність вашим дням.
Як не псувати собі життя через помилки мислення
Часто емоційні страждання людини є безпідставними і зумовлені когнітивними викривленнями. Її думки, як криве дзеркало, можуть спотворювати реальність. Людина може робити поспішні, занадто емоційні висновки чи надмірно фокусуватися на негативному, або ж приписувати іншим людям погані думки про себе.
Такі помилки мислення негативно впливають на загальне психічне здоров’я.
Тож розберімось, які бувають когнітивні викривлення, як їх виявити та знешкодити:
🔸 Перебільшення негативу і применшення позитиву
Це про той випадок, коли людина перебільшує негативну інформацію та недооцінює позитивні моменти.
Наприклад, після пікніка із друзями згадує лише похмуру погоду або недопечене м’ясо на барбекю.
Проте варто позбуватися таких думок та об’єктивно оцінити ситуацію. Наприклад, нагадати собі, що пікнік – передусім можливість чудово провести разом час, поспілкуватися із друзями. І їжа тут не головне.
🔸 Негативне пророцтво
Ніхто з нас не знає, що буде в майбутньому. Але це нормально намагатися передбачити варіанти розвитку подій. Однак є люди, що мають схильність будувати саме негативні прогнози. Вони впевнені у провалі, в катастрофічних наслідках. Наприклад, що самостійна подорож без знання іноземної мови принесе більше дискомфорту, ніж вражень. Або ж що економічна криза обов’язково потягне за собою звільнення та неможливість знайти нову роботу.
Заспокоїти себе можна думками про те, що подорож – це завжди новий досвід, який може бути позитивним навіть без знання іноземної мови. І що економічна криза – це не завжди про відсутність можливості заробити собі на життя.
🔸 Персоналізація
Персоналізація – це про впевненість у тому, що можеш читати чужі думки про себе. Коли людина приймає рішення за інших стосовно оцінки своєї особистості, часто перебільшуючи власну значущість.
Наприклад, це такі думки: “Раз він/вона мені не дзвонить, значить, сердиться”, “Якщо вони побачать мене в цьому одязі, то подумають, що я потвора”, “Якщо він/вона запізнюється, значить, не поважає мене” тощо.
Але світ не обертається навколо нас. Люди можуть просто бути зайнятими, можуть потрапити в затор, а їхні думки далеко не завжди зайняті нами.
🔸Навішування ярликів
Це про людей, які схильні приписувати собі або іншим фіксовані характеристики, розділяти оточення на категорії. Наприклад, називати себе “жахливою людиною” після того, як забули зателефонувати комусь, або ж “поганою мамою” після єдиного гримання на дитину.
Але пам’ятайте про те, що погані, жахливі люди не відчули б провини. Можливо, порушувати домовленості, кричати на дитину – не у ваших правилах і зазвичай ви собі не дозволяєте такої поведінки. Тоді подумайте, що змусило вас так вчинити, які форс-мажорні обставини стали цьому причиною.
***
Шкідливих звичок мислення можна і варто позбутися. Не бійтеся сперечатися зі своїми думками, щоб об’єктивно оцінити ситуацію. Уникайте слів “завжди” і “ніколи”, намагайтеся не перебільшувати обсяг невдач. Повірте, не буває абсолютно безнадійних ситуацій.
Критика: корисна і не дуже
Критика – це та річ, яку нам зазвичай неприємно чути. Але інколи вона буває конструктивною, допомагає виправити помилки та недоліки. Її також можна використати як поштовх до змін, до особистого зростання та розвитку. Водночас критика може руйнувати наші захисні реакції та стати причиною низької самооцінки.
Тому важливо навчитися відрізняти конструктивну критику від деструктивної та токсичної, а також вміти правильно на неї реагувати. На щастя, вміння сприймати конструктивну критику можна розвинути й використовувати собі на користь.
Як відрізнити корисну критику від токсичної?
🔸 Поради та оціночні судження від інших людей, і навіть від найближчих родичів, можуть зачіпати вас та ображати. Якщо їхні слова впливають на вашу самооцінку, змушують вас почуватися погано, то це токсична критика.
🔸 Метою токсичної критики є образити, принизити людину.
🔸 Тоді як конструктивна критика направлена на виявлення недоліків. Вона може допомогти людині стати кращою, поліпшити результати своєї роботи.
🔸 Конструктивна критика аргументована, а головне – направлена на дію, а не на саму людину.
🔸 Поставте собі запитання, чи достатньо обізнана людина у предметі, який критикує, а також дізнайтеся, на яких фактах ґрунтується її судження.
🔸 Якщо ставлення вашого критика до вас переважно негативне, і від нього нічого крім критики ви не чуєте, то найімовірніше, його слова є проявом упередженого ставлення або заздрощів.
Як правильно сприймати критику?
🔸 Створіть дистанцію між собою і вашою діяльністю. Це дозволить легше сприймати критику.
🔸 Прослідкуйте за своїм станом після чергової порції критики. Якщо ви почуваєтеся пригнічено, постарайтеся зупинити негативні думки про себе. Інакше переконання у власній нікчемності переконає вас, ніби ви “недостатньо”: недостатньо красиві, недостатньо розумні тощо.
🔸 Якщо хтось порушує ваші кордони, руйнує ваше почуття гідності – припиніть або хоча б обмежте спілкування з такою людиною.
🔸 Спробуйте відволікти себе, відпочиньте. Фокусуйтеся на позитивних думках: тут може допомогти ведення щоденника вдячності.
🔸 Будьте добрішими до себе. Прийміть факт, що ви завжди є достатньо хорошим/хорошою і ніхто не має права вас ображати.
Як управляти стресом
Причиною стресу є незадоволені потреби. Людина не може жити без їжі й води, тому насамперед повинна закрити свої фізіологічні потреби. Щойно потреби нижчого рівня задовольняються, людина перемикається на задоволення потреб вищого рівня: це визнання, самовираження тощо.
Однак і потреби вищого рівня можуть стати домінантними – найважливішими. І поки людина не задовольнить свої потреби, вона перебуватиме у стресовому стані.
Як людина реагує на стрес?
Стрес можуть викликати як реальні події, так і уявні. І організм реагує на них більш-менш однаково. Реакція може відрізнятися лише силою емоцій: від легкого занепокоєння до паніки. А також рівнем фізичного напруження: від практично невідчутного до «вискакування серця» із грудей і «заціпеніння» м'язів.
На фізіологічному рівні організм реагує інстинктивним бажанням усунути причину стресу або ж уникнути зіткнення з нею. Тому фізіологічну реакцію на стрес визначають як «боротися чи втікати».
У цей момент організм мобілізує всі резерви: частішає дихання, пришвидшується серцебиття, напружуються м'язи. Це важливо в екстремальній ситуації, коли людина змушена діяти негайно заради свого порятунку. Проте так само організм реагує і на стрес, викликаний не такими критичними обставинами.
На психологічному рівні стрес викликає в людини неприємні відчуття – занепокоєння, страх, гнів. Ознаками стресу також є збудженість, агресивність, дратівливість, втрата почуття гумору, неможливість зосередитися на виконанні повсякденних справ. Може виникнути відчуття втрати контролю над собою і ситуацією, почуття безпорадності, пригніченості, безнадії. Страх, викликаний стресом, може спричинити паніку.
Стрес позначається і на поведінці людини. Щоб позбутися стресу, люди, наприклад, починають зловживати алкоголем, більше курити, замість того, щоб розв'язувати проблеми, впадають у бездіяльність і апатію.
Як безпечно керувати стресом?
Існує безліч ефективних і цілком безпечних способів, що допомагають керувати стресом.
Фізичні способи керування стресом
🔸 Фізичні вправи допомагають майже відразу. Навіть 20 хвилин фізичної активності щодня значно покращує самопочуття.
🔸 Раціональне харчування. Люди у стані хронічного стресу часто зловживають солодощами. Однак набагато корисніше їсти овочі, в яких містяться потрібні для подолання стресу вітаміни й мінерали.
🔸 Відпочинок і сон. Порушення сну – перший симптом стресового перевантаження. Щовечора треба лягати в той самий час. Перед сном потрібно провітрити спальню, прийняти теплу ванну чи душ, можна випити склянку трав'яного чаю або молока з медом.
Емоційні способи керування стресом
🔸 Стрес потрібно «проговорити» – висловити свої почуття словами, розповісти про них близькій людині.
🔸 Можна записати ваші думки й почуття. Викладені на папір, вони втрачають руйнівні властивості.
Інтелектуальні способи керування стресом
🔸 Планування часу – неодмінна річ для профілактики стресів. Складіть список справ і поступово викреслюйте вже зроблене. Найважливіші й термінові справи зі списку потрібно виконувати найперше.
🔸 Позитивне мислення (при можливості) послаблює емоційне напруження, допомагає знайти ефективне рішення і діяти відповідно до обставин.
Перемагаємо зиму: 7 кроків до кращого самопочуття
Взимку багато людей відчувають занепад сил, апатію та безсилля. Це може бути пов’язано з нестачею сонячного світла, дефіцитом вітаміну D, втомою від холоду та одноманіття, гормональними змінами й недостатньою фізичною активністю.
Безумовно, кожної людині цей період ще важче дається через війну, постійний стрес, сумні новини, тривожні повідомлення. Але ми маємо бути сильними й підтримувати свій психічний стан, від якого залежить як наш добробут, так і наших близьких, рідних, коханих.
Отже, працюємо заради покращення свого психічного стану.
🔸 Спілкуйтеся із близькими
Підтримка соціального оточення є ключовою складовою для психічного благополуччя. Діліться своїми почуттями та думками з друзями або родиною. Це може допомогти поглянути на ситуацію під іншим кутом.
🔸 Частіше бувайте на свіжому повітрі
Навіть у похмурі дні прогулянка покращує настрій і дає заряд енергії.
🔸 Здоровий сон
Сон важливий для відновлення енергії та забезпечення здорового функціонування мозку. Намагайтеся кожен день лягати спати в той самий час. Знаходьте час і можливості, щоб компенсувати втрачені години спокою через повітряну тривогу.
🔸 Ведіть здоровий спосіб життя
Регулярна фізична активність та збалансоване харчування будуть позитивно впливати на психічний стан. Поставте собі мету у спорті (наприклад, певну кількість кроків, підходів), долучіться до марафону або челенджу. Не подобається спорт? Танцюйте. Навіть незначна фізична активність може поліпшити настрій і самопочуття.
🔸 Хваліть себе
Регулярно відзначайте свої досягнення, які можуть бути й невеликими. Пам’ятайте, що позитивне ставлення до себе важливе для емоційного здоров’я.
🔸 Релаксація
Впроваджуйте у своє життя техніки релаксації, такі як медитація, усвідомлене дихання чи йога. Ці практики можуть допомагати знижувати рівень стресу та поліпшувати загальний психічний стан.
🔸 Займайтеся творчістю
Творчість може слугувати відмінним засобом для вираження емоцій та зняття стресу.
Не бійтеся експериментувати та вносити зміни у своє життя для покращення психоемоційного стану. Якщо ж ви відчуваєте, що не можете самостійно впоратися з проблемою, зверніться по допомогу до психолога чи психотерапевта.
Сміх як захисна реакція: чому ми жартуємо у стресових ситуаціях
Зазвичай сміх — це реакція на веселі або приємні події. Проте гумор може виступати як захисний механізм. Він допомагає нам зняти напругу та залишатися психічно стійкими у стресових ситуаціях, коли ми занадто вразливі.
Інколи за простими жартами людина намагається приховати емоції, з якими не може впоратися: тривогу, страх, безпомічність, відчай, гнів, сором або вразливість. Як це працює?
🔸 Тривога
Людина може постійно жартувати, щоб з'ясувати, як до неї ставляться інші. За усім цим стоїть тривога. Якщо в дитинстві людина не відчуває, що її цінують, це може викликати тривогу. Щоб зменшити це неприємне відчуття, психіка активує стратегії компенсації, однією з яких є потреба у схваленні.
Така ж стратегія може застосовуватися людиною в дорослому житті: вона прагне подобатись іншим. Через це вона постійно жартує. Людина сприймає це так: якщо інші сміються над її жартами, значить, вона їм подобається — можна бути спокійною.
Гумор також може стати невіддільною частиною нашої комунікації з іншими, якщо в нашій сім’ї було прийнято постійно жартувати.
🔸Агресія
Через сміх людина може висловлювати агресію в безпечній для себе формі. У жартах можна замаскувати багато суперечливих почуттів: образу, роздратованість тощо. Наприклад, якщо нас образили слова близької людини, ми можемо не наважитися відкрито висловити свої почуття. Натомість вдаємося до іронії або сарказму.
🔸 Травма
Через травму людина може переживати безліч неприємних емоцій. Гумор допомагає з ними впоратись. Усвідомлення того, що "я можу перетворити щось страшне на смішне", створює відчуття контролю. Проте це відчуття ілюзорне.
Людина може почати сміятися над трагічними подіями. Але в цьому криється небезпека: ми перестаємо адекватно сприймати реальність. Поки ми "зажартовуємо" травму, ми відкладаємо реальний процес її прийняття — все ніяк не можемо її пережити.
🔸 Вразливість
Людина може боятися, що виявлення справжніх почуттів може викрити її слабкість перед іншими, які скористаються цим. Вона тоді жартує, щоб не виглядати вразливою. Наприклад, постійні жарти перед тим, хто нам подобається, не що інше, як спроба приховати свої справжні почуття.
🔸 Шок
Усмішка може виникати як реакція на шок, на розгубленість. Буває так, що справжнім почуттям ще треба час, щоб проникнути у свідомість. І це нормально: кожен має свою власну швидкість обробки емоцій.
У тому, щоб приховувати за жартами образу, а за істеричним сміхом — тривогу та страх, немає нічого страшного. Гумор допомагає впоратися із цими неприємними почуттями. Але користуватися цим захистом слід розумно та в міру.
Психотерапія ж допоможе зрозуміти, яка причина наших жартів та що за ними ховається. Так само як і навчить керувати емоціями та виражати їх у безпечний для нас та інших спосіб.
Сила дотику: чому нам потрібні обійми?
Ми живемо в епоху віртуального спілкування, де реальні стосунки витісняються цифровими зв'язками. Ми чатуємо з друзями, спілкуємося з колегами, знайомимося з новими людьми — все це можливо зробити, не виходячи з дому. З одного боку, це зручно й економить час. З іншого — може призвести до почуття самотності, тривоги та ізоляції.
Саме тут на допомогу приходять обійми та інші тактильні відчуття. Доведено, що дотик має потужний вплив на наше психологічне та фізичне здоров'я. Ось лише деякі з його переваг:
🔸 Зниження рівня стресу
Коли нас обіймають, в організмі виділяється окситоцин — гормон, який дає відчуття спокою та щастя. Це допомагає знизити рівень кортизолу — гормону стресу, який негативно впливає на наше самопочуття.
🔸 Покращення імунітету
Дослідження показали, що люди, які регулярно обіймаються, рідше хворіють. Це пов'язано з тим, що тактильний контакт стимулює роботу імунної системи.
🔸 Зникають тривога та самотність
Обійми дають нам відчуття єднання з іншою людиною, відчуття безпеки. Це допомагає побороти самотність та тривогу.
🔸 Підвищення самооцінки
Коли нас обіймають, ми відчуваємо себе коханими та цінними. Це може допомогти підвищити нашу самооцінку й покращити ставлення до себе.
Звичайно, найкраще джерело
тактильного контакту — це близькі люди: сім'я, друзі, кохана людина. Але якщо ви не можете отримати обійми від них, є й інші способи.
✅ Професійний масаж — це не лише приємно, але й корисно для здоров'я.
✅ Заняття танцями або йогою. Вони дають нагоду доторкнутися до інших людей, відчути їхню підтримку.
✅ Домашні тварини. Доведено, що проведення часу з котом чи собакою також може знизити рівень стресу та дати відчуття емоційної близькості.
Крім того, ви можете використовувати м'які й теплі речі, щоб відчути подібний до обіймів ефект. Ось кілька прикладів:
🟡 Загорніться в м'який і пухнастий плед, щоб відчути тепло і затишок.
🟡 Обніміть велику м'яку подушку, уявляючи, що це близька людина.
🟡 Іграшка з м'якого матеріалу (наприклад, плюшевий ведмедик) також може дати відчуття комфорту і безпеки.
🟡 Одягніть м'який і теплий одяг (наприклад, флісову піжаму, светр із кашеміру або вовняні шкарпетки).
Звичайно, ніщо не може повністю замінити людські обійми. Проте використання м'яких і теплих речей допоможе вам відчути себе більш комфортно і спокійно.
Пам'ятайте, ви не одні! Є багато людей, які також потребують живого спілкування. Зберіться разом, поділіться своїми думками та почуттями, подаруйте один одному тепло і радість обіймів.
Як підтримати людину з ПТРС
Зараз все більше людей зіштовхуються з діагнозом ПТСР – посттравматичний стресовий розлад. Лише за перші два місяці 2024 року медики зафіксували 3 292 нових пацієнти з ПТСР – це більше, ніж за весь 2021 рік разом узятий.
ПТСР – реакція психіки на травматичну подію. Посттравматичний стресовий розлад виникає, коли після пережитої травми вона не стає минулим, а наче переживається знову й знову. Симптомами ПТСР є повторне безконтрольне переживання травмувальної події, надмірне роздратування та напади люті, настороженість, постійна тривожність, саморуйнівна поведінка, складнощі в концентрації уваги, безсоння або нічні жахи.
Інколи людина з ПТСР може відчути раптовий флешбек: вона наче переноситься знову в момент, коли відбувається травмувальна подія. Людину огортає паніка. Цей стан може спровокувати будь-який натяк на травмувальну подію: запах, звук, емоції, тактильні відчуття, візуальні образи. Людина починає поводитися так, наче вона зіштовхується з тою самою небезпекою, яку вже пережила раніше, і тепер ніби рятується: кричить, плаче, ховається від небезпеки.
Що робити в такій ситуації? Як допомогти людині з ПТСР?
🔸 Переконайтеся, що немає жодної небезпеки.
Проявіть повагу до людини. Адже стан, який спричинив напад паніки, є несвідомим і відбувається не з бажання людини.
🔸 Якщо людина заподіяла собі шкоду, викличте швидку допомогу.
🔸 Скажіть людині, що вона не сама і ви готові її підтримати. Озвучте своє ім’я і запевніть, що поруч немає жодної небезпеки.
🔸 Коли людина відреагує на ваш голос, уточніть, чи вона вас чує, чи бачить.
🔸 Поверніть людину в “тут і тепер”. Опишіть місце, в якому ви знаходитеся, що бачите перед собою.
🔸 Якщо контакт із людиною вдалося встановити, запитайте її ім’я, попросіть сказати, що вона бачить перед собою.
🔸 Дайте людині зрозуміти, що ви поруч. З дозволу людини можете взяти її за руку, сісти поряд, подихати разом. Але торкатися людини можна тільки з її згоди, інакше вона може сприйняти це як небезпеку.
🔸 Щоб повернути людину в реальність і дати їй відчути контроль над своїм життям, поставте запитання, яке містить вибір: хоче вона чаю чи води, куди вона планує піти, що буде робити.
Головне, що треба пам’ятати: говоріть спокійним тоном, простими фразами, без зайвих емоцій. Людина не хвора, тому не слід її інвалідизувати.
Якщо ці дії не допомагають – зверніться по допомогу до медичних працівників.
Гнів: інструкція з експлуатації
Швидкий темп життя, надмірний стрес, погані новини, кризи і постійний тиск викликають внутрішнє напруження, роздратованість і спалахи гніву, за які часто можна пошкодувати. Суспільство вчить погано почуватися через наявність гніву, але він не є недоліком характеру. Важливо те, як людина обходиться з негативними емоціями.
Розрізняють основний гнів (відповідь на нападки) і захисний гнів (покликаний приховати внутрішній біль, сором, жах, страх або почуття безпорадності). Оскільки приховування негативних емоцій і почуттів є однією з причин тривожності та депресивних станів, важливо не пригнічувати гнів, а екологічно випускати і справлятися з ним.
Як показують дослідження, розуміння природи гніву може допомогти висловити його здоровими способами і використовувати конструктивно. Насправді робота гніву полягає в тому, щоб захистити нас — це біологічна програма захисту та адаптації.
Отже:
🔸Визнайте свій гнів
Зізнайтеся, що ви розлючені, це перший крок до змін.
Спробуйте навчитися розрізняти, який саме гнів ви відчуваєте (за що і чому ви розсердилися насправді).
🔸Назвіть свій гнів
Спробуйте точно визначити причину гніву: «Я гніваюсь, бо маю їхати дуже довгим маршрутом!» або «Я злюся, бо через це питання мені стало соромно…»
🔸Відчуйте гнів фізично
Проаналізуйте, як саме відчувається роздратованість у тілі: підвищення температури, почервоніння, напруга, серцебиття, тремтіння.
🔸 Вербалізуйте гнів
Визначте імпульс гніву і назвіть його (на що саме він спрямований, яка його мета). Скажіть про це вголос: «Я хотів би вдарити його, тому що..!», «Я хочу піти звідси!»
Дослідження показують, що надання назви внутрішньому досвіду і переживанням допомагає регулювати нервову систему і сприяє почуттю спокою та рівноваги.
Як тільки ви визнаєте, впізнаєте, відчуєте і висловите свій гнів, ви зможете знову мислити чіткіше і звільнитеся від неконтрольованих емоцій та їхніх негативних наслідків.
Джерело: за матеріалами опитувань Gallup і Д. Фрага.
Синдром відкладеного життя
Чекаєте слушного часу, щоб реалізувати свої мрії та життєві цілі? Все обіцяєте собі почати нове життя “з понеділка”, який так і не настає? Ймовірно, ви маєте синдром відкладеного життя – психологічний стан, при якому людина живе в постійному очікуванні щасливого життя. При цьому вона завжди шукає виправдання для того, аби відстрочити моменти для радості: “схудну, тоді й одягну бажану сукню”, “вийду заміж/одружуся, тоді й буду щасливою/им” тощо.
Чому людина живе так, наче її життя – репетиція перед світлим і щасливим майбутнім?
Причин може бути кілька. Наприклад, людина постійно боїться невдачі. Або ж через невпевненість у собі їй складно робити активні кроки для досягнення мети.
Може бути так, що людина не розуміє, якого майбутнього прагне. Або ж їй важко сформулювати конкретні кроки, які необхідно здійснити для досягнення результату. Перепоною для здійснення власних мрій можуть бути прокрастинація, перфекціонізм або нестача мотивації.
Які наслідки може мати синдром відкладеного життя?
Людину супроводжуватиме почуття невдоволення собою. Вона розуміє, що втрачає можливості. Через це – тривога, емоційна незрілість, невміння радіти справжньому. Таким людям страшно приймати рішення. Вони незадоволені своїм життям і порівнюють себе з іншими – більш заможними, успішними та доглянутішими людьми.
Як подолати синдром?
🔸 Вчіться радіти життю тут і зараз: шукайте приємні моменти у кожному дні.
🔸 Хваліть себе за будь-які успіхи, навіть незначні, та проявляйте емпатію до себе.
🔸 Плануйте з вечора наступний день, створюйте графік активності: це допоможе позбутися прокрастинації.
🔸 Сформулюйте свої цілі та мрії. Пропишіть план із чіткими пунктами, що потрібно зробити для їхнього досягнення. Нехай маленькі кроки допоможуть прийти вам до великої мети.
🔸 Усвідомте, що помилки – це частина процесу розвитку. Це допоможе вам позбутися страху провалу та перфекціонізму.
🔸 Заручіться підтримкою близьких, ментора або психолога.
🔸 Не крадіть час у себе самого: розпочніть діяти вже сьогодні.
Чому порівнювати себе з іншими – погана ідея?
Усі ми робимо це – порівнюємо себе з іншими. З друзями, колегами, знайомими, зірками із соцмереж... Порівнюємо зовнішність, успіхи, стосунки, матеріальні здобутки. І часто ці порівняння роблять нас нещасливими.
Чому ж так важко стриматися від того, щоб не мірятися з іншими?
🔸 Соціальне програмування. Із самого дитинства нас вчать бути кращими, прагнути до успіху, перемагати. І де як не в порівнянні з іншими можна оцінити свій "прогрес"?
🔸 Необ'єктивність. Ми схильні порівнювати свої слабкі сторони з чужими сильними. Звичайно ж, на такому тлі ми будемо програвати.
🔸 Чужий успіх завжди блискучий. У соцмережах люди публікують лише найкращі моменти свого життя, створюючи ілюзію бездоганного життя. Ми ж бачимо лише цю картинку, забуваючи про те, що за нею ховаються проблеми і невдачі, як і в усіх.
🔸 Заздрість. Чим більше ми порівнюємо себе з іншими, тим більше шансів відчути заздрість. А заздрість – це руйнівна емоція, яка шкодить нашому самопочуттю і взаєминам із людьми.
Що ж робити?
✅ Перестаньте фокусуватися на інших. Зосередьтеся на собі, на своїх цілях і бажаннях.
✅ Відзначайте свої досягнення. Нехай це будуть навіть маленькі перемоги – важливо хвалити себе за них.
✅ Порівнюйте себе лише із собою в минулому. Так ви будете бачити реальний прогрес, а не зациклюватися на недосяжних ідеалах.
✅ Пам'ятайте, що всі люди різні. У кожного своя унікальна життєва траєкторія. Немає сенсу йти чужим шляхом.
✅ Будьте вдячні за те, що маєте. Замість того, щоб шкодувати про те, чого у вас немає, цінуйте те, що вже є у вашому житті.
Порівнювати себе з іншими – можна. Їхній успіх може стати для вас мотивацією, щоб розпочати діяти. Життя – це подорож, а не пункт призначення. Тому беріть ініціативу, навчайтеся, розвивайтеся, рухайтеся.
Завжди пам'ятайте, що ви – унікальна і неповторна особистість, яка з кожним кроком стає кращою версією себе.
Як побороти страх зробити помилку?
Нав'язливе бажання зробити все правильно псує людям життя, адже їм складно спілкуватися з незнайомцями і займатися творчістю, вони не розуміють своїх бажань. Інколи таким людям складно наважитися на таку банальну річ, як купівля нового одягу: будь-які зміни лякають.
Звідки береться цей страх? Можливо, це через батьків, які постійно були незадоволені поведінкою дитини або ж карали за помилки. Або через вчителів, які висміювали за невдачі.
У результаті дитина, яка росла в такій атмосфері, стає дорослим, якому непросто спілкуватися та проявляти себе. Адже в житті немає чітких правил, яких треба дотримуватися. А отже, неможливо робити все правильно і без помилок. Тому такі люди в багатьох випадках не досягають успіху, адже залишаються осторонь, бо нічого не роблять через страх помилитися.
Але є й хороші новини: бути спонтанним – це навичка, а отже, цього можна навчитися.
Допоможе вправа “Неправильні назви”
🔸 Вказуйте на вибіркові предмети навколо вас та називайте їх неправильними словами: на стілець кажіть собака, а на машину – чотири.
Спробуйте прямо зараз. Вправа займає приблизно 30 секунд. Саме тому її можна виконувати будь-де: поки їдете в метро або навіть у ліфті.
🔸 Після цього проаналізуйте, як поводиться мозок. Найімовірніше, він буде прагнути внести в цей хаос якийсь порядок. Наприклад, подавати слова з однієї категорії: дерево, ліс, квітка, листок. Або тільки іменники.
🔸 Опирайтеся цьому прагненню мозку повернути нас на шлях правильності. Для цього виконайте вправу ще раз. Але вже тепер використовуйте словниковий запас максимально.
Ця вправа навчить бути спонтанними “тут і зараз”.
Тренуйтеся щодня і з часом ви позбудетеся бажання робити все правильно. Як наслідок, будь-які рішення будуть прийматися швидше, навіть у бажанні обирати нетиповий для вас одяг. Зрештою, буде легше відкритися для нових можливостей і кращого життя.
Встановіть межі: візьміть життя під свій контроль!
Знайома ситуація? На роботі колеги скидають на вас свою роботу, вдома батьки постійно чогось від вас вимагають, а друзі нескінченно потребують вашої уваги або допомоги? Чи здається вам, що всі навколо чогось від вас хочуть, але ніхто не цінує ваших зусиль? Якщо ви відповіли "так" на будь-яке із цих запитань, то ваші кордони, ймовірно, порушені.
Особисті кордони – це уявні межі, які ви окреслюєте навколо себе. У вас мають бути захищені фізичні кордони – ваш особистий простір, який ви не хочете, щоб інші порушували. Емоційні кордони – ваші почуття та емоції, якими ви не хочете ділитися з іншими. Ментальні кордони – ваші думки, переконання та цінності, які ви не хочете, щоб інші ставили під сумнів. Сексуальні кордони – ваш комфорт стосовно фізичних дотиків та сексуальної близькості.
Це надважливо, адже вони:
✅ Дають відчуття контролю над своїм життям. Ви вирішуєте, з ким спілкуватися, коли і як.
✅ Захищають від експлуатації. Ви не дозволяєте іншим людям використовувати вас або змушувати робити те, що вам не подобається.
✅ Зберігають психічне та емоційне здоров'я. Чіткі кордони допомагають вам уникати стресу, тривоги та вигорання.
✅ Допомагають побудувати здорові стосунки. Коли ви поважаєте власні кордони та кордони інших людей, це сприяє довірі та взаєморозумінню.
Деякі люди можуть не усвідомлювати, що порушують ваші кордони, коли просять про допомогу або діляться своїми думками та почуттями. Хтось навмисно маніпулює вами. А іноді причиною стає ваша надмірна доброта чи вихованість, які просто не дають вам сказати "ні".
Як себе захистити?
🔸 Визначте свої кордони
Що ви готові зробити, а що ні? Які ваші пріоритети? Спокійно поясніть їх іншим. Використовуйте тверді, але шанобливі формулювання, наприклад: "Мені некомфортно, коли...", "Я не хочу, щоб...", "Я прошу вас...".
🔸 Навчіться говорити "ні"
Це не егоїстично, а цілком нормально ставити свої потреби на перше місце. Вам не потрібно виправдовуватися або пояснювати причини вашої відмови. Світ чекає на ваше чітке і лаконічне "ні".
🔸 Будьте тверді у своїх межах
Якщо людина наполягає, чітко дайте їй зрозуміти, що ви не зміните свою думку.
🔸 Не бійтеся конфліктів
Іноді конфлікти неминучі, але це нормально – відстоювати себе. Якщо людина продовжує порушувати ваші кордони, поясніть їй, які наслідки це матиме: обмеження спілкування, відмову від спільних планів або навіть припинення стосунків.
🔸 Не почувайтеся винними
Ви не зобов'язані робити те, що вам не подобається або що вас обтяжує, бо це просто шкідливо для вас.
🔸 Пошукайте підтримку
Поговоріть із друзями, членами сім'ї або психотерапевтом про те, що ви відчуваєте.
Пам’ятайте, ви маєте силу змінити ситуацію. Ви гідні того, щоб вас поважали та цінували. Вірте в себе і не здавайтеся!
Перемогти дракона: інструкція з подолання робочих конфліктів
Конфлікти на роботі, певне, можуть розважити лише в ромкомах. Насправді ж напруга на робочому місці може створити купу проблем, які далеко не смішні. Хронічний стрес, дратівливість вдома, зниження продуктивності – це лише деякі з наслідків, з якими доводиться стикатися людям, які постійно перебувають у конфліктній атмосфері.
Більшість конфліктів на роботі відбуваються з 3 причин:
✅ Оцінювання. Ми часто робимо висновки про інших людей, їхню роботу або ситуації, що може призвести до зайвої критики й емоційної напруги.
✅ Відмова від відповідальності. Не всі хочуть визнавати свою роль у проблемах, тому можуть заперечувати факти, наслідки або свою провину.
✅ Різні цінності. Коли люди мають різні пріоритети та цілі, це може призводити до розбіжностей у думках і діях, що іноді виливається у сварки.
Ми не можемо контролювати, що кажуть або роблять інші, але можемо контролювати свою реакцію. Зміна мислення з режиму “проблема” на режим “рішення” допоможе вам краще розуміти свої емоції та чіткіше бачити, що робити далі.
Кроки до вирішення конфліктів:
🔸 Визначте свої потреби. Запитайте себе, чого вам не вистачає в цій ситуації, чому це важливо для вас та які переваги матиме задоволення ваших потреб. Чи не варто вам просто пристосуватися? Адже прагнення бути завжди правим – це шлях у глухий кут.
🔸 Використовуйте “я”-висловлювання. Підготуйтеся до розмови. Потренуйтеся обговорювати ситуацію не з позиції звинувачення, а з власної сторони. Наприклад, замість того, щоб казати “Ти завжди…”, спробуйте сказати “Я почуваюся…”, “Я буду вдячна/вдячний, якщо мені…” тощо.
🔸 Зрозумійте потреби іншої сторони. Спокійно поговоріть з іншою людиною, щоб дізнатися, чого вона хоче і чому це для неї важливо. Повністю зосередьтеся на тому, що говорить співрозмовник, перш ніж ділитися своїми думками.
🔸 Знайдіть спільну точку опори. Визначте сфери згоди або спільні цілі, на яких ви можете будувати конструктивне спілкування.
🔸 Перефразуйте слова іншої людини. Повторіть те, що ви почули від іншої людини, своїми словами, щоб переконатися, що ви правильно її зрозуміли. Це допоможе уникнути непорозумінь та зменшити напругу.
🔸 Підкресліть цінність взаємин. Нагадуйте собі та іншій стороні про важливість підтримки позитивних взаємин, навіть під час конфлікту.
🔸 Обговоріть варіанти вирішення. Співпрацюйте, щоб знайти компроміс, який буде задовольняти потреби обох сторін.
🔸 Робіть перерви. Якщо конфлікт стає надто емоційним, зробіть паузу, щоб охолонути.
🔸 Залучіть посередника. Якщо самостійно не можете вирішити конфлікт, зверніться до нейтрального посередника: керівника, HR-менеджера або психолога.
Пам’ятайте, конфлікти на роботі майже неминучі. Навчіться конструктивно вирішувати їх, щоб зберегти позитивні взаємини, емоційне благополуччя як на роботі, так і вдома.
Покращити стосунки зі складними батьками: інструкція у 5 кроків
Батьки є нашими провідниками в цей світ. Проте не завжди стосунки з ними є легкими. Якщо під час спілкування з мамою чи татом ви відчуваєте роздратування, сором, провину, втому або й страх, це може бути наслідком маніпуляцій чи пасивної агресії з їхнього боку. Також складні батьки можуть порушувати кордони, шантажувати, перекладати відповідальність, вдаватися до гіперопіки, демонстративних страждань або руйнівної поведінки.
Але навіть зі складними й токсичними батьками можна налагодити спілкування у 5 кроків:
1. Прийміть.
Усвідомте, що ви не у змозі змінити ваших батьків. Можна лише навчитися безпечно та екологічно взаємодіяти з ними.
2. Станьте спостерігачем.
Намагайтеся під час спілкування відключити емоції та відсторонитися: наче ви споглядаєте за ситуацією зі сторони. Водночас відстежуйте, що при цьому відчуваєте, яким є ваш внутрішній стан.
3. Говоріть прямо та відверто.
Не відповідайте на маніпуляцію маніпуляцією. Кажіть про свої почуття прямо та відкрито. Це спонукатиме й ваших батьків до відвертого діалогу.
4. Задавайте тон розмови.
Не реагуйте на провокації, натомість самі задайте стиль комунікації. Ви в цьому діалозі повинні бути в позиції дорослого, який рухає розмову в потрібному напрямку.
5. Контролюйте реакції.
Не дайте втягнути себе в маніпулятивну гру. Ви – дорослий, а тому повинні вміти контролювати емоції і, відповідно, – вибирати свої реакції на провокації матері чи батька.
Якщо вам здається, що у спілкуванні з вашими батьками ці поради не матимуть результату, то ймовірно, ви не пройшли всі стадії сприйняття батьків і зупинилися на етапі “знецінювання”. Нагадаємо, є три стадії сприйняття батьків, які має пройти людина:
🔸 ідеалізація: коли для малої дитини мама є найкраща
🔸 знецінювання: коли підліток вважає, що його батьки “нічого не розуміють”
🔸 деідеалізація: доросла людина приходить до усвідомлення, що його тато і мама, як і кожна жива людина, мають свої як позитивні, так і негативні риси.
І поки ви не дійдете у своєму сприйнятті батьків до стадії деідеалізації, вам не вдасться навчитися з ними комфортно спілкуватися. Побачте у своїх матері й батькові реальних людей зі своїми плюсами й мінусами: вже від самого цього усвідомлення комунікувати з ними стане набагато простіше.
Тиранія грошей: як розпізнати та зупинити фінансове насильство
Фінансове насильство — це форма домашнього насильства. Воно може проявлятися у вигляді обмеження доступу до грошей, повного контролю над сімейним бюджетом або виключення вас із процесу прийняття фінансових рішень.
Фінансове насильство — тактика, яку використовують кривдники для посилення контролю над своєю жертвою. Така форма аб'юзу часто заважає жертвам розірвати стосунки, тому що вони не мають фінансових можливостей для незалежного існування.
І головне: це може трапитися з будь-ким, будь-коли, незалежно від того, чи перебуває людина у шлюбі зі своїм партнером роками чи тільки починає нові стосунки.
Що включає фінансове насильство:
✅ Контроль над доходом. Заборона працювати, вимога віддавати всі зароблені гроші, обмеження доступу до банківських рахунків та кредитних карток.
✅ Економічне зловживання. Використання грошей для покарання або приниження (наприклад, відмова купувати необхідні речі, навмисне псування майна).
✅ Борги. Накопичення боргів на ім'я жертви без її згоди, змушування нести відповідальність за спільні борги.
✅ Шантаж. Загроза позбавлення фінансової підтримки, якщо жертва не буде робити те, що хоче кривдник.
Дана ситуація може призвести до серйозних психологічних проблем. Це:
1. Низька самооцінка. Жертва може почати відчувати, що вона нічого не варта, якщо не може забезпечити себе сама.
2. Тривога та депресія.
Постійний стрес і страх перед фінансовою нестабільністю можуть призвести до розвитку цих розладів.
3. ПТСР. У деяких випадках фінансове насильство може бути настільки травматичним, що призводить до розвитку посттравматичного стресового розладу.
4. Соціальна ізоляція. Жертва може уникати спілкування з друзями та родиною, щоб приховати те, що відбувається.
Якщо ви відчуваєте, що не маєте сил вирішити ситуацію самостійно, зверніться по допомогу:
🔸Психолог чи психотерапевт допоможе вам зрозуміти ситуацію, емоційно впоратися з насильством та розробити план дій.
🔸Соціальний працівник надасть інформацію про доступні ресурси та послуги, такі як допомога з житлом, працевлаштуванням та юридичною консультацією.
🔸Юрист допоможе зрозуміти й захистити свої права та інтереси.
🔸Гарячі лінії. 1547 — урядова гаряча лінія з питань запобігання та протидії домашньому насильству. 116 123 — національна гаряча лінія.
Пам'ятайте, ви не самотні. Існують люди, які можуть вам допомогти. Ви маєте право на безпечне та щасливе життя.
Комплекс рятівника: коли бажання допомогти шкодить
Є люди, які люблять нав’язувати свою допомогу або поспішають розв’язувати чужі проблеми. Найімовірніше, вони мають так званий комплекс рятівника.
Які причини його появи?
В основі комплексу рятівника – невпевненість людини у своїй самоцінності. Вона бачить свою цінність лише тоді, коли корисна іншим. Ймовірно, в дитинстві людина мусила “заробляти” любов батьків. Вона виросла, і тепер у неї є стійка потреба бути корисною оточенню, демонструвати їм свою безвідмовність.
Проте винагородою за постійне бажання допомогти далеко не завжди є вдячність. З часом інші починають приймати безвідмовність як належне і зляться, коли замість звичної готовності допомогти людина відмовляє.
Чому ж комплекс рятівника так складно розпізнати та позбутися його? Бо роль рятівника має декілька прихованих “вигод”:
🔸 Людина набуває відчуття власного достоїнства, а її самооцінка росте, коли вона допомагає іншим.
🔸 Помічник має можливість контролювати різні аспекти. Цим часто зловживають батьки щодо своїх вже дорослих дітей, постійно нав’язуючи їм свою допомогу. Водночас самих дітей ніхто не запитує, потрібна їм поміч чи ні.
🔸 Самотня людина може через допомогу іншим шукати собі друзів.
🔸 Людиною може керувати ідеалістичне бажання рятувати світ. І щоб навести лад у всесвіті, вона допомагає іншим.
🔸 Рятувати когось – спосіб забути про свої нерозв’язані проблеми. І дуже часто рятівник буде прагнути допомогти саме тому, в кого такі ж проблеми, що й у нього.
Проаналізуйте свою поведінку. Згадайте, коли проявлявся ваш комплекс рятівника? Можливо, ви давали подрузі поради в особистому житті тоді, коли самі мали із цим проблеми. Або ж рятували від небезпеки рідних тоді, коли самим було дуже страшно. Усвідомте: варто передусім покращити своє життя, а не рятувати усіх підряд.
А що ж робити, коли вас просять про допомогу або намагаються навалити на вас свої проблеми? Наприклад, друг забирає ваш час та псує настрій постійними розповідями про власні невдачі. Або ви один раз допомогли, і після цього людина звертається до вас знову і знову.
🔸 Спробуйте найперше зрозуміти, чому саме до вас звернулися по допомогу? Причин може бути декілька. Або ж ви усвідомите свій власний комплекс рятівника. А можливо, ви маєте слабкі або взагалі відсутні особисті кордони, чи не вмієте казати “ні”.
🔸 Важливо також розподілити відповідальність. Чи справді ви повинні розв’язувати проблеми замість іншої людини? Якщо про допомогу просить доросла людина, яка не має серйозних проблем зі здоров’ям, то вона здатна навести лад у власному житті без вашої участі. Інша річ, що людина цього робити не хоче, а тому звертається до вас.
Тому знову ж повертаємося до того, про що казали вище: зверніть увагу на власне життя, адже у вас теж є нерозв’язані питання, тому займіться ними і будьте щасливі.
Внутрішній помічник.
Він - той, про кого ти можеш не знати. Але він існує...
Пригадай, скільки разів перед якоюсь справою не вірила у свої сили, сумнівалася в собі, але потім виконувала все на відмінно! Ти гадала, то щасливий випадок, просто так склалося. Можливо, але той щасливий випадок хтось допоміг тобі створити...
Твій Внутрішній помічник давно чекає, отож...
Знайди безпечне місце. Сядь зручно, відчуй ногами опору, заплющ очі.
Розслаб тіло, відчуй свої м'язи. Руки, ноги, спину, шию, обличчя, міцно вприся ногами в землю.
Уяви свого внутрішнього помічника.
Яким він має бути, щоби підхоплювати твої ідеї, сприяти твоїм мріям, щоби підтримувати тебе?
Який він на зріст? Яке має обличчя, очі, руки?
Які ще в нього риси?
Він - працьовитий, спокійний, цілеспрямований, щирий. Розуміє, яке добре в тебе серце і яка ти беззахисна та вразлива.
Він знає, що ти інколи боїшся.
І свідомо тобі допомагає, у нього така місія.
Скажи, що довіряєш йому й надалі сподіваєшся на його підтримку.
Послухай, що він хоче тобі сказати. Він знає, чого потребуєш.
Побудь із ним стільки, скільки тобі потрібно. Послухай його, поспостерігай.
Подякуй йому за підтримку.
Якщо з'явиться натхнення - намалюй його!
Із книги Т. Вишко "Дихай та живи"